Ми живемо в епоху величезного впливу науково-технічного прогресу практично на всі сфери людської діяльності. Ледве встигають появитись нові технології, як вони стають застарілими, і їх замінюють ще новіші. Тому, щоб бути конкурентоздатним у своїй галузі, кожний фахівець повинен досконало володіти сучасними інформаційними та комунікативними технологіями. Значення шкільного курсу інформатики, у якому учні вивчають основні принципи та ознайомлюються з сучасними напрямками розвитку цих технологій, з кожним роком зростає. Одним з важливих засобів зацікавлення учнів навчанням є проведення різного роду змагань. Зокрема, вибудувана струнка система учнівських олімпіад – від шкільної до міжнародної. Але такі олімпіади з інформатики проводяться лише з програмування. У них бере участь відносно невеликий процент дітей, та й величезний і цікавий пласт інформаційних технологій, які вивчаються в школі, несправедливо довгий час був поза учнівськими змаганнями. Ідея такого конкурсу виникла в 2003 році під час проведення в США Міжнародної Олімпіади з Інформатики у керівника литовської команди проф. Валентини Дагєне. Там же з’явилась і назва конкурсу. Відомий американський вислів про працьовитих і цілеспрямованих людей– «Busy as a beaver». Тому симпатичний бобер став символом цього турніру.
Перший конкурс був проведений у Литві в 2004 році. У наступному році в литовському місті Пасваліс одинадцять країн – Австрія, Данія, Естонія, Єгипет, Ізраїль, Латвія, Литва, Нідерланди, Німеччина, Польща, Фінляндія- утворили Міжнародну Спільноту «Бобер» Завдання Спільноти – розробка та узгодження завдань національних конкурсів країн-учасників з метою підвищення комп’ютерної грамотності дітей, ознайомлення і зацікавлення сучасними інформаційними технологіями, комп’ютерною технікою та літературою.
У цьому році в міжнародному конкурсі з інформатики та комп’ютерної грамотності приймали участь наші дівчата з 5 класу і отримали досить високі результати: Чумаченко Карина- відмінний результат, Безноско Олеся і Кардашова Діана- добрий.
Конкурс "Русский Медвежонок- языкознание для всех"
Конкурс "Русский Медвежонок - языкознание для всех" - младший брат популярного международного математического конкурса "Кенгуру - математика для всех". Организаторы конкурса - Центр дополнительного образования для детей "Одаренный школьник", г. Киров (ЦДООШ), ООО "Слово", ООО "Игра". Научное руководство - Институт лингвистики Российского государственного гуманитарного университета, г. Москва Впервые он был проведен в 2000 году, и с тех пор интерес к этому соревнованию растёт лавинообразно: если в "Медвежонке-2000" участвовали 64 тысячи школьников, то в 2001-м году - почти 260 тысяч, в 2002-м - более 427 тысяч, в 2003 - 596 тысяч, в 2004 - 895 тысяч, в 2005 - более 1 144 000, в 2006 - более 1 434 000, в 2007 - более 1 905 000, в 2008 - более 2 327 000, а в 2009 - 2 524 570 участников из России, Казахстана, Украины, Латвии, Молдовы, Кыргызстана, Узбекистана, Израиля, Японии, США и ряда других стран. У такой массовости "Медвежонка" - несколько причин. Во-первых, он доступен, поскольку проводится прямо в школах и занимает всего два урока. Во-вторых, он относится к тестовому типу, то есть записывать решения не надо - достаточно выбрать один из предложенных пяти вариантов ответа и отметить его номер на бланке. В-третьих, среди 30 заданий есть и совсем несложные, так что каждому участнику удается дать верный ответ хотя бы на несколько из них. Наконец, сами задания ориентированы не столько на механическое знание правил, сколько на логику, общую культуру, а порой - и на чувство юмора. Ведь главная цель игры - показать красоту и богатство русского языка, преодолеть впечатление о нём как формальном и скучном школьном предмет
На початку 80-х років XX століття Пітер Холлоран, професор математики з Сіднею, вирішив організувати новий тип гри-конкурсу для австралійських школярів: підбірку задач із варіантами відповідей, перевірку яких здійснює комп’ютер. Тисячі школярів могли взяти участь у грі одночасно. Успіх австралійського національного математичного конкурсу був надзвичайний. У 1991 році два французьких математики вирішили провести цю гру у Франції, назвавши її «Кенгуру» на честь своїх австралійських колег. Перша гра зібрала 120 000 учнів коледжів. Пізніше конкурс охопив також школярів та ліцеїстів. У липні 1993 року французькі організатори «Кенгуру», з метою поширення конкурсу, влаштували зустріч у Парижі для керівників математичних змагань європейських країн. Запрошені математики були вражені успіхом Франції, адже у 1993 році там зібралося близько 500 000 учасників конкурсу. У травні 1994 року математики Білорусії, Угорщини, Іспанії, Голландії, Польщі, Росії і Румунії вирішили започаткувати цей конкурс і у своїх країнах, що забезпечило подальший потужній успіх гри. У липні 1994 року в Страсбурзі на Раді Європи Генеральна асамблея організувала Асоціацію «Кенгуру без кордонів». Тепер Асоціація об’єднує учасників з-понад 30 країн, однією з яких є Україна. Вперше конкурс-гру «Кенгуру» в нашій державі було проведено у 1997 році на базі кількох шкіл Старосамбірського району Львівської області та Львівського фізико-математичного ліцею при Львівському національному університеті імені Івана Франка, викладач якого Пенцак Євген Ярославович був першим координатором гри «Кенгуру» в Україні. Завдяки його зусиллям і викладачів кафедри математики ліцею та при підтримці вчителів-ентузіастів із різних областей України конкурс став бажаним гостем у багатьох українських школах, ліцеях, гімназіях. Тепер це наймасовіше математичне та інтелектуальне змагання серед школярів нашої держави. Майже пів-мільйонаучасників зібрав і об’єднав конкурс за 10 років. Вагому підтримку та сприянняконкурс отримав з боку відділу роботи з обдарованою молоддю Науково-методичного центру середньої освіти Міністерства освіти та науки України. Багато років плідно працюють координаторами конкурсу «Кенгуру» наші колеги з усіх регіонів України. Важко переоцінити вклад у розвиток конкурсу та в цілому математичної освіти в Україні Стрельченко Нелі Наумівни (координатора Харківської області), Малько Валентини Митрофанівни (АР Крим), Мітельмана Ігора Михайловича (Одеська область), Павлова Олександра Леонідовича (Донецька область), Кириченко Галини Федорівни (Запорізька область), Бардакової Олени Георгіївни (Сумська область), Мальованої Галини Миколаївни (Івано-Франківська область), Коробової Людмили Григорівни (Чернівецька область), Василенко Олени В’ячеславівни (Київська область) та інших наших друзів з усіх куточків України. Метою конкурсу є залучення учнів у цікавий і пізнавальний світ математики. Учасником конкурсу може бути кожен учень від 2-го по 11-й клас з усіх куточків України. Гра цікава як призерам Всеукраїнських олімпіад із різних предметів, так і тим, хто лише починає засвоювати ази цієї чудової науки – математики. Особливість конкурсу полягає у тому, що ані переможців, ані переможених немає. Кожна дитина знає, що це насамперед особиста перемога. Серед «кенгурят» понад 20 призерів Міжнародних предметних олімпіад і тисячі дітей, які вперше зацікавились математикою саме під час конкурсу. З 2000 року оргкомітет конкурсу, за сприянням Міністерства освіти та науки України та АР Крим, проводить літні зустрічі в мальовничому містечку Лівадія поблизу Ялти. Учні з різних регіонів України мають можливість поспілкуватися з організаторами конкурсу, знайти нових друзів і, звичайно, попрацювати над цікавими задачами. За сім років учасниками таких зустрічей були понад 800 «кенгурят» з нашої держави, а також школярі з Румунії, Литви, Болгарії, координатори конкурсу з Польщі. Наші діти мали змогу побувати в аналогічних таборах у цих країнах. Конкурс «Кенгуру» має на меті не лише зацікавити дітей математикою, – це і спроба об’єднати навколо вирішення спільних проблем вчителів математики з різних областей України. Зустрічаючись на щорічних семінарах, які теж проводить оргкомітет конкурсу, вчителі діляться досвідом, слухають цікаві лекції своїх колег. Саме тут кожного року обговорюються і шліфуються нові задачі для наступного конкурсу, авторами яких здебільшого є самі його учасники. Найцікавіші задачі оргкомітет конкурсу кожного року надсилає до Міжнародного організаційного комітету, на засіданні якого досвідчені математики, що представляють кожну країну-учасницю, формують пакет завдань для майбутнього змагання. І вже потім ці задачі повертаються у вигляді завдань конкурсу. На початку 80-х років XX століття Пітер Холлоран, професор математики з Сіднею, вирішив організувати новий тип гри-конкурсу для австралійських школярів: підбірку задач із варіантами відповідей, перевірку яких здійснює комп’ютер. Тисячі школярів могли взяти участь у грі одночасно. Успіх австралійського національного математичного конкурсу був надзвичайний. У 1991 році два французьких математики вирішили провести цю гру у Франції, назвавши її «Кенгуру» на честь своїх австралійських колег. Перша гра зібрала 120 000 учнів коледжів. Пізніше конкурс охопив також школярів та ліцеїстів. У липні 1993 року французькі організатори «Кенгуру», з метою поширення конкурсу, влаштували зустріч у Парижі для керівників математичних змагань європейських країн. Запрошені математики були вражені успіхом Франції, адже у 1993 році там зібралося близько 500 000 учасників конкурсу. У травні 1994 року математики Білорусії, Угорщини, Іспанії, Голландії, Польщі, Росії і Румунії вирішили започаткувати цей конкурс і у своїх країнах, що забезпечило подальший потужній успіх гри. У липні 1994 року в Страсбурзі на Раді Європи Генеральна асамблея організувала Асоціацію «Кенгуру без кордонів». Тепер Асоціація об’єднує учасників з-понад 30 країн, однією з яких є Україна. Вперше конкурс-гру «Кенгуру» в нашій державі було проведено у 1997 році на базі кількох шкіл Старосамбірського району Львівської області та Львівського фізико-математичного ліцею при Львівському національному університеті імені Івана Франка, викладач якого Пенцак Євген Ярославович був першим координатором гри «Кенгуру» в Україні. Завдяки його зусиллям і викладачів кафедри математики ліцею та при підтримці вчителів-ентузіастів із різних областей України конкурс став бажаним гостем у багатьох українських школах, ліцеях, гімназіях. Тепер це наймасовіше математичне та інтелектуальне змагання серед школярів нашої держави. Майже пів-мільйонаучасників зібрав і об’єднав конкурс за 10 років. Вагому підтримку та сприянняконкурс отримав з боку відділу роботи з обдарованою молоддю Науково-методичного центру середньої освіти Міністерства освіти та науки України. Багато років плідно працюють координаторами конкурсу «Кенгуру» наші колеги з усіх регіонів України. Важко переоцінити вклад у розвиток конкурсу та в цілому математичної освіти в Україні Стрельченко Нелі Наумівни (координатора Харківської області), Малько Валентини Митрофанівни (АР Крим), Мітельмана Ігора Михайловича (Одеська область), Павлова Олександра Леонідовича (Донецька область), Кириченко Галини Федорівни (Запорізька область), Бардакової Олени Георгіївни (Сумська область), Мальованої Галини Миколаївни (Івано-Франківська область), Коробової Людмили Григорівни (Чернівецька область), Василенко Олени В’ячеславівни (Київська область) та інших наших друзів з усіх куточків України. Метою конкурсу є залучення учнів у цікавий і пізнавальний світ математики. Учасником конкурсу може бути кожен учень від 2-го по 11-й клас з усіх куточків України. Гра цікава як призерам Всеукраїнських олімпіад із різних предметів, так і тим, хто лише починає засвоювати ази цієї чудової науки – математики. Особливість конкурсу полягає у тому, що ані переможців, ані переможених немає. Кожна дитина знає, що це насамперед особиста перемога. Серед «кенгурят» понад 20 призерів Міжнародних предметних олімпіад і тисячі дітей, які вперше зацікавились математикою саме під час конкурсу. З 2000 року оргкомітет конкурсу, за сприянням Міністерства освіти та науки України та АР Крим, проводить літні зустрічі в мальовничому містечку Лівадія поблизу Ялти. Учні з різних регіонів України мають можливість поспілкуватися з організаторами конкурсу, знайти нових друзів і, звичайно, попрацювати над цікавими задачами. За сім років учасниками таких зустрічей були понад 800 «кенгурят» з нашої держави, а також школярі з Румунії, Литви, Болгарії, координатори конкурсу з Польщі. Наші діти мали змогу побувати в аналогічних таборах у цих країнах. Конкурс «Кенгуру» має на меті не лише зацікавити дітей математикою, – це і спроба об’єднати навколо вирішення спільних проблем вчителів математики з різних областей України. Зустрічаючись на щорічних семінарах, які теж проводить оргкомітет конкурсу, вчителі діляться досвідом, слухають цікаві лекції своїх колег. Саме тут кожного року обговорюються і шліфуються нові задачі для наступного конкурсу, авторами яких здебільшого є самі його учасники. Найцікавіші задачі оргкомітет конкурсу кожного року надсилає до Міжнародного організаційного комітету, на засіданні якого досвідчені математики, що представляють кожну країну-учасницю, формують пакет завдань для майбутнього змагання. І вже потім ці задачі повертаються у вигляді завдань конкурсу.
Всеукраїнський учнівський фізичний конкурс "Левеня"
Львівський фізико-математичний ліцей при Львівському національному університеті імені Івана Франка був створений в 1991 році шляхом конкурсного відбору викладачів та учнів. Неповторна атмосфера поваги до розуму, співробітництва Вчителя та Учня, яка склалася в ліцеї, принесла свої результати. Один за одним заявляли про себе ліцеїсти на олімпіадах, конкурсах, турнірах. Більше сотні призових місць з математики, фізики, біології, хімії, інформатики, економіки, англійської мови на Всеукраїнських олімпіадах. Одинадцять учасників і вісім призерів Міжнародних олімпіад. Минуло всього тринадцять років. За цей час ліцей закінчило біля 1200 випускників, які продовжили навчання у багатьох вузах Львова – Національному університеті ім.І.Франка, Львівській політехніці, Комерційній академії, Медичному університеті, Лісотехнічній академії, Кращі ліцеїсти щороку одержують іменні запрошення в столичні вузи – Національний університет ім.Т.Шевченка, Київський політехнічний, Київське та Московське відділення Фізтеху, Московський університет. Після закінчення вузів колишні ліцеїсти продовжують навчання в аспірантурі провідних вузів України та дальнього зарубіжжя – Кембріджського університету в Англії, Корнуельського в США, Торонтонського в Канаді, Варшавського інституту фізики в Польщі, університетів Німеччини, Фінляндії. Частина випускників працює в Україні, частина за її межами. Маємо ліцейську діаспору в Канаді, США, Польщі, Німеччині, Франції, Ізраілі, Англії, Швейцарії, Іспанії, Фінляндії. Один з ліцеїстів навіть супроводжував наукову експедицію в Антарктиду. Визнання авторитету цього навчального закладу приводить щороку на поріг ліцею вчетверо більше абітурієнтів, ніж він може прийняти. Проте, аналізуючи результати вступних тестувань ми звертаємо увагу на зниження рівня знань з фізики в учнів 7- 8 класів, навіть у тих, хто цікавиться фізикою. Причин для цього є багато. Постійні зміни програм, підручників, запровадження різних рівнів вимог, зміна системи оцінювання, недостатнє забезпечення демонстраційним та лабораторним обладнанням. Все це змушує вчителя докладати надмірні зусилля для виконання навчальних програм у таких непростих умовах. З іншого боку зниження в дітей мотивації до навчання та здобуття в майбутньому вищої освіти, падіння суспільного престижу наукових та освітніх спеціальностей. І основне - брак, катастрофічний брак науково-популярної літератури для дітей, яка мала б загальнодоступну ціну. Основна маса школярів, опинившись на роздоріжжі між підручником та телевізором, віддає перевагу останньому. Вийти з цього замкнутого кола – втрата інтересу - зниження результатів – втрата інтересу - можна, залучаючи дітей до позакласних занять фізикою. Ми далекі від думки, що вчителя потрібно довантажити ще чимось. Наші вчителі вже давно працюють, в основному, на ентузіазмі і роблять більше, ніж це можливо в умовах, в які вони поставлені. Тому потрібно звернути свою увагу на учнів і дати максимальну можливість для участі школярів в усякого роду конкурсах, турнірах, олімпіадах. Це дозволить сформувати коло їхніх навчальних, наукових, дослідницьких інтересів, підтримати зацікавленість у здобутті нових знань. Визначивши навчальні пріорітети, дитина зможе обгрунтовано вибрати собі відповідний заклад для подальшого навчання. На жаль економічний стан нашого суспільства не залишає надії на фінансову підтримку подібної ідеї. Тому ми вирішили використати все краще з досвіду Соросівських олімпіад, які зуміли дійти до всіх зацікавлених в Україні. З 1994 року в рамках Міжнародної Соросівської програми підтримки освіти в Україні проводились Соросівські олімпіади для старшокласників з математики, фізики, хімії та біології. Ці олімпіади не були альтернативою традиційним Всеукраїнським. Це просто були інші олімпіади. Їх доступність і демократичність варті наслідування. Олімпіади проводились в три етапи (перший з них був заочним), дозволяли брати в них участь будь-якому школяреві, незалежно від місця проживання, спеціалізації школи і, основне, від будь-яких кількісних обмежень та рознарядок. Причому перший етап дозволяв при підготовці роботи користуватися додатковою літературою, що служило стимулом для самостійної пошукової та наукової активності. Ці олімпіади зацікавили величезну кількість дітей та їх вчителів, cтали стимулом для роботи шкільних наукових товариств та гуртків. Другий тур, який проводився в регіонах на базі спеціалізованих шкіл та ліцеїв, дозволяв їм виявляти зацікавлених та обдарованих дітей та запрошувати їх на навчання. Третій, фінальний тур, проводився протягом останніх семи років в різних куточках України - Києві, Львові, Ужгороді, Артеку та ін., дозволяв школярам не тільки порівняти рівень свій та своїх ровесників, а й побувати в інтелектуальних та культурних центрах України, познайомитися з провідними вченими з відповідних галузей науки. На третій тур потрапляла дуже невелика кількість дітей – приблизно 20 з кожної вікової групи з окремого предмету. Відбір вдавалося пройти кращим з кращих. Як показують наші спостереження, учні, які були фіналістами цих олімпіад, надалі стали кращими студентами провідних вузів України та зарубіжжя, продовжують серйозно займатися наукою і в майбутньому, сподіваємось, створять ядро наукової еліти України. Для вчителів фінал олімпіади був визначником рівня їх роботи, можливістю поспілкуватися з одержимими любов’ю до дітей та до викладання свого предмету людьми. Цікаво, що ці олімпіади виявили велику кількість невідомих і не визнаних (я вже не кажу не відзначених) офіційною педагогікою людей, які скромно і непомітно роблять свою роботу на світовому рівні. Соросівські олімпіади тривали сім років. За цей час, на жаль, альтернативи їм не створилося. Програма закінчила свою роботу в Україні і початок навчального року тепер проходить без другого туру, а осінні канікули - без Фіналу Олімпіади. Намагаючись заповнити утворену нішу, кафедра фізики Львівського фізико-математичного ліцею при Львівському національному університеті імені Івана Франка в складі Алексійчука Володимира Івановича – вчителя-методиста, Відмінника освіти України; Біди Дарії Дмитрівни – вчителя методиста, Відмінника освіти України, Соросівського вчителя, фіналіста конкурсу "Вчитель року"; Кузик Раїси Григорівни – Соросівського вчителя, Заслуженого вчителя України; Теличина Ігора Михайловича – вчителя вищої категорії, Соросівського вчителя, вирішили поширити досвід, набутий викладачами математики ліцею (які вже кілька років проводили в Україні Міжнародний математичний конкурс "Кенгуру”), на учнівський конкурс з фізики. Починали досить несміло. В 2001 році запропонували завдання для відкритого ліцейського конкурсу "Левеня – 2001”. В день проведення конкурсу в ліцеї зібралося 159 учнів 7 – 8 класів з багатьох львівських шкіл. Перша спроба виявилася вдалою. Перший конкурс проводився лише для львівських школярів і, підтвердивши наші сподівання, викликав у них велике зацікавлення. Можливо тому, що 30 різних за рівнями складності тестових завдань, розрахованих на 1,5 години, з першого погляду здаються зовсім простими, але вже з другого заставляють серйозно задуматися і пригадати все, що читав, чув, розв”язував у шкільному курсі фізики. Розпочинаючи цей конкурс ми хотіли не тільки зацікавити фізикою більшу кількість школярів, а й просто переконати розумних і здібних дітей, які вважають себе з молодших класів математиками (адже фізика з”являється в шкільній програмі лише в 7 класі), що фізичні задачі можуть бути не менш захоплюючими, ніж математичні. Складаючи задачі для проведення конкурсу, ми переслідували ще одну мету. Не секрет, що рівень учнівських знань з фізики протягом останніх років плавно але неухильно йде донизу. Доказом цього можуть бути результати учнівських олімпіад, де призові місця все частіше займають учні елітарних шкіл, які мають об”єктивно кращі умови для вивчення фізики. Ми сподівалися, що рівень запропонованих завдань стане орієнтиром для учнів та вчителів, стимулом для самостійної роботи, дороговказом до пошуку додаткових збірників задач, спонукає до додаткових консультацій з вчителем, обговорень з однокласниками, старшими товаришами чи батьками. Тобто якийсь додатковий час діти будуть зайняті інтелектуальною роботою, а не переглядом чергового телебойовика. Після закінчення першого конкурсу ми одержали масу схвальних відгуків від його учасників. Старшокласники прискіпливо допитувалися, чи буде такий конкурс проведено для них. Наступного року ми вирішили запропонувати конкурсні завдання для всіх школярів України, в чому нас підтримало Міністерство освіти України. Організація Всеукраїнського конкурсу виявилася досить нелегкою справою для нашого малочисельного колективу. І лише допомога колег – вчителів львівських шкіл, викладачів фізичного факультету Львівського Національного університету, викладачів фізики провідних ліцеїв України дозволила конкурсові відбутися. Конкурс виявив в усіх куточках України сотні небайдужих вчителів. Незважаючи на зайвий безкоштовний клопіт, вони пропагували "Левеня" серед учнів, взяли на себе турботу по встановленню контактів з оргкомітетом, по проведенню конкурсу в школах (іноді навіть всупереч своїй адміністрації), по пересилці розв”язків, оголошенню результатів, отриманню та розподілу призів. Спілкування з колегами з різних шкіл підтримало наше рішення продовжити цей конкурс і надалі. Конкурс дав надзвичайно цікаву статистику, яка могла б послужити основою для аналізу стану викладання та рівня знань учнів в окремих школах, областях та регіонах.
Українознавча гра «Соняшник» розроблена для активного доручення учнівського загалу до кращих здобутків національної культури у її мовному та літературному просторі, формування навичок аналізу мовного та літературного матеріалу, а також для допомоги учням старших класів в опрацюванні методик роботи із тестовими формами контролю.
